ТАТУ, НЕ ЙДИ

 

Острів Дитинства

ТАТУ, НЕ ЙДИ Тату, тату, тату, не йди! Хто ж мені казку розкаже, як ти. З ким на Різдво я до діда піду? Хто українську навчить коляду? Може я десь неслухняна була? Маму, часом, розгнівити могла. Часто на мене був сердився й ти: - «Я більше не буду!» Тату, не йди! Любий, коханий, потрібно іти, Щоб волю у рідний наш край принести. Ти в тому бою лиш одне пам’ятай. Діти чекають. Скоріш повертай! А я буду вірно на тебе чекати. Буду щодня тебе я виглядати. Богу молитися буду за тебе. Хай бережуть тебе ангели в небі! Батьку, батьку, хочу, як ти! В бій з ворогами завзято піти, Щоб край боронити, і маму, й сестру. От тільки ще трохи нехай підросту! А ти у бою ворогам не здавайся! Здобудь перемогу й додому вертайся, І волю святу принеси в рідний край! Батько! Батьку! Скоріше вертай! Синку, синочку, дитинко, прощай! Мама чекає тебе, пам’ятай! Хай тебе Бог береже на війні! Хай поверне живим сина мені! Серденько, синку, їй-Богу, не знаю! Чи із війни ще тебе дочекаю? Ось тобі хрестик на шию. Тримай. Синку, синочку, дитинко, прощай!